Дж. Байрон

Байрон – англійський поет-романтик, фундатор течії байронізму.

Провідні мотиви і домінуючі настрої творчості

Мета уроку: ознайомити учнів з головними подіями життєвого та творчого шляху видатного поета-романтика; визначити головну тематику його лірики; розвивати навички виразного читання; поглибити уміння аналізу поетичного тексту; виховувати інтерес до творчості Дж. Гордона Байрона, почуття людської гідності, незалежності.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь і навичок.

Зміст уроку:

І. Організаційний момент уроку.

ІІ. Поетична хвилинка:

  Встревожен мёртвых сон, - могу ли спать?

  Тираны давят мир, - я ль уступлю?

  Созрела жатва, - мне ли медлить жать?

  На ложе – колкий терн; я не дремлю;

  В моих ушах, что день, поёт труба,

Ей вторит сердце…

           Байрон «Из дневника в Кефалонии»

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку:

                                                          Чужий я в цьому світі лжі…

                                                                                     Дж. Байрон

1. Вступне слово вчителя:

  Поетичні рядки, які щойно пролунали, належать незвичайній людині, поетові, якому ми присвячуємо цей урок. Він став символом романтизму. Його доля, його поезія стали значною частиною духовної історії Європи початку ХІХ століття. Це - Джордж Гордон Байрон.

Сьогодні нам нелегко уявити собі, ким був Байрон для своїх сучасників. Його віршами марила вся молодь Європи. «Світилом століття називає його російський поет-декабрист Кондратій Рилєєв.

 Люди ХІХ століття вважали, що саме Байрон створює епоху, у будь-якому випадку – визначає умонастрій, який тоді був яскравою прикметою часу.

Байрон прожив коротке, але сповнене величними подіями життя. Про себе він писав: «Жив я не даремно, хоча, можливо, під тягарем негараздів, рано я згасну, але дещо є в мені, що не помре». І слова ці виявились пророчими.

Оскільки народився Байрон у Англії, рідною мовою його була англійська, на сьогоднішньому уроці буде звучати ця мова, яка наблизить нас до країни, її культури, до доби романтизму.

ІV. Вивчення нового матеріалу:

Teacher: So, let’s speak about George Gordon Byron in English. What do you know about his life?

  Pupil 1: George Gordon Byron was born on January 22,1788 in London, in an impoverished aristocratic family. His mother, Catherine Gordon, was a Scottish lady of honourable birth, and respectable fortune. After having ran through his own and most of his wife’s fortune, his father, an army officer, died when the future poet was only three years old.

Pupil 2: It’s interesting to know, that George was very lonely from early childhood. His mother was a woman of quick feelings and strong passions. Now she kissed him, now she scolded him/ In one of her fits of passion she called him “a lame brat”, and the boy could not bring himself to forgive her this insult. He was lame from birth and was sensitive about it all his life, yet, thanks to his strong will and regular training, he became an excellent rider, a champion swimmer, a boxer and took part in athletic exercises.

Pupil 3: Byron spent the first ten years of his life in Scotland, He was fond of the rocky coast and mountains of the country.

Pupil 4: While a student, Byron published his first collection of poems ’’Hours of Idleness’’ (1807). It was mercilessly attacked by a well-known critic in the magazine “Edinburgh Review”. The author suggested that Byron should not write any more poems in future. In the spring of 1808 Byron graduated from the University and received his M. A. (Master of Arts) degree, and next year took his hereditary seat in the House of Lords.

Pupil 5: In  1809 he left England on a long journey, which took two years. He visited Portugal, Spain, Albania, Greece, and Turkey, and during his travels wrote the first two cantos of “Child Harold’s Pilgrimage”. After an absence of two years the poet returned to England.

  Pupil 6: On February 27, 1812, Byron made his first speech in the House of Lords. He spoke passionately in defence of the English proletariat and blamed the government for the unbearable conditions of the life of the workers.

 Byron took an active part in political life of England. In 1816 he left England never to return. He fought for liberation of Italy and Greece.

   Pupil 7: Byron wrote many poems, one of which was devoted to Ukrainian hetman Mazepa. His last work was a novel “Don Yuan”.

  He died in 1824.

  George Byron lived only to 36. But his life has always been and will always be an example of courage and heroism.

Вчитель зарубіжної літератури:

  Швейцарія, Італія, Греція – ось країни, у яких Байрону довелося певний час проживати. Перелік цих країн був не випадковим – тут точилася визвольна боротьба. Поет вірив у революційне перетворення, сам брав участь у боротьбі цих країн. Останні місяці життя він перебував у Греції, де боровся разом із повстанцями проти турецького ярма. «Я віддав їй свій час, кошти. здоров’я – тепер віддаю життя. Що я міг ще зробити?» - ці передсмертні слова Байрона звернені до Греції.

  В день, коли йому виповнилося 36 років, він погано себе почував з самого ранку, заборонив святкування, закрився у кімнаті й лежав обернувшись до стіни. А вночі супутник поета П’єтро Гамба та лікар Міллінген почули його нові вірші. Чи могли здогадатися вони тоді, що вірші ці – останні. В них Байрон прощається з пристрастями молодості, з жагою насолоди, з пориваннями до щастя, які вже не турбують стомлену душу.

Должно бы сердце стать глухим

И чувства прежние забыть,

Но, пусть никем я не любим,

       Хочу любить!

   Мой листопад шуршит листвой.

Всё меньше листьев в вышине.

Недуг и камень гробовой

       Остались мне.

Огонь мои сжигает дни,

Но одиноко он горит.

Лишь погребальные огни

       Он породит.

Надежда в горестной судьбе,

Любовь моя – навек прости.

Могу лишь помнить о тебе

       И цепь нести.

Но здесь сейчас не до тоски.

Свершается великий труд.

Из лавра гордые венки

       Героев ждут.

О Греция! Прекрасен вид

Твоих мечей, твоих знамён!

Спартанец, поднятый на щит,

       Не покорён.

Восстань! (Не Греция восстань –

Уже восстал сей древний край!)

Восстань, мой дух! И снова дань

       Борьбе отдай.

О мужество! Тенета рви,

Топчи лукавые мечты,

Не слушай голосов любви

       И красоты.

Нет утешения, так что ж

Грустить о юности своей?

Погибни! Ты конец найдёшь

       Среди мечей.

Могила жадно ждёт солдат,

Пока сражаются они.

Так брось назад прощальный взгляд

       И в ней усни.

                                      

Байрон «В день, корда мне исполнилось 36 лет»

                                       Перевод Игн. Ивановского

  День смерті Байрона був оголошений у Греції днем скорботи. Тіло поета було відправлено на батьківщину, а серце, на прохання грецьких патріотів, поховали в Міссолунгах.

  А вже на наступний день Європа, яка мріяла про вільне майбутнє, оплакувала Байрона. Горе втрати усвідомлювалося як обов’язок продовжити справу, якій присвятив себе поет.

  І були вірші. Багато віршів, навіяних сумною звісткою з Міссолунгів.

… Исчез, оплаканный свободой,

Оставя миру свой венец.

Шуми, взволнуйся непогодой:

Он был, о море, твой певец.

Твой образ был на нём означен,

Он духом создан был твоим:

Как ты, могущ, глубок и мрачен.

Как ты, ничем не укротим.

Мир опустел…

(А. С. Пушкин «К морю»)

  Не стало поета, але залишилися твори, які зробили його ім’я безсмертним.

  З’явилося нове поняття, що збагатило світову літературу – байронічний герой.

  Байронічний герой – це людина романтичного складу характеру. Йому притаманні глибина і сила почуття, гостре сприйняття недосконалості навколишнього світу, де він не знаходить відгуку на свої сокровенні бажання, де не може здійснитися його мрія, тому він постійно почувається самотнім. Благородство душі, її особлива організація вивищують героя Байрона над усіма, хто його оточує; він – аристократ духу. Підкреслене почуття вищості байронічного героя, його зневага до людей – зворотній бік того прагнення до добра та справедливості, яким він живе.

  «Світова скорбота» - вираження змісту внутрішнього світу особистості, пошук гармонії, злиття зі світом.

  Яскравим прикладом продовження справи Байрона є поезія М. Ю. Лермонтова. Це також сповідь незалежної і вільної духом людини, відданої у руки деспотизму. У віршах Лермонтова органічно поєднуються висока героїка і глибока філософія.

Ні, я не Байрон, інший я

Обранець, людям ще не знаний,

Як він, мандрівець, світом гнаний,

Та руська лиш душа моя.

Раніш почав, скінчу зарані,

                               Я встигну мало що зробить;

В душі моїй, як в океані,

Надій розбитих скарб лежить.

Хто може, океане, в шумі

Твої пізнати тайни? Хто

Юрбі мої розкаже думи?

Лиш я – чи Бог – або ніхто!

                 (Переклад з російської М. Терещенка)

  V. Підсумок уроку.

  Завершуючи сьогоднішню розмову про Джорджа Байрона, хочу повернути вас до її початку. Як ви розумієте слова поета, винесені в епіграф уроку: «Чужий я в цьому світі лжі»?

Домашнє завдання:

опрацювати біографію Дж. Байрона за підручником, склавши ОС; ознайомитися з лірикою поета (в оригіналі, в різних перекладах), один із віршів вивчити напам’ять.