Лірика Дж. Байрона

Провідні мотиви і домінуючі настрої творчості Дж. Байрона

Мета уроку: визначити основні мотиви лірики Дж. Байрона, поглибити уявлення учнів про романтичне світосприйняття поета; закріпити навички роботи  з поетичним текстом; виховувати любов до поетичного слова

Тип уроку:  урок засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь і навичок.

Зміст уроку:

І. Організаційний момент уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань, вмінь, навичок:

1. Перевірка опорних схем, складених учнями вдома, обговорення їхнього змісту.

2. Виразне читання учнями вивчених напам’ять віршів Байрона.

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

  1. Вступне слово вчителя:

  Слухаючи вірші Байрона, можна відзначити різноманітність жанрових форм, які використовує поет: оди, пісні, послання, елегії, станси. Поет був у постійному пошуку, обирав ту форму вірша, яка давала йому можливість найточніше висловити власні почуття.

  Предметом поетичного оспівування стала власна душа. Жодний поет до нього не писав із такою щирістю, душевною відвертістю. Це дуже вразило сучасників і не залишає байдужими читачів і сьогодні.

2. Виразне читання й аналіз вірша «Душа моя похмура…»:

Душа моя мрачна. Скорей, певен, скорей!

     Вот арфа золотоя:

Пускай персты твои, промчавшися по неё,

     Пробудят в струнах звуки рая.

И если не навек надежды рок унёс,

     Они в груди моей проснуться,

И если есть в очах застывших капля слёз –

     Они растают и проллються.

Пусть будет песнь твоя дика. – Как мой венець,

     Мне тягостны весельця звуки!

Я говорю тебе: я слёз хочу, певец,

     Иль разорвётся грудь от муки.

Страданьями была упитана она,

     Томилась долго и безмовно;

И грозный час настал – тепер она полна,

     Как кубок смерти, яда полный.

          

Байрон «Душа моя мрачна»

           Перевод М. Ю. Лермонтова

· Визначте тему вірша.

· Який душевний стан ліричного героя? Чого прагне його страдницька душа?

· Які почуття викликала у вас поезія «Душа моя похмура»?

· Визначте головну думку твору, його узагальнюючий зміст.

(Завдання поета – передати настрій та викликати відповідне почуття. Велика роль належить мистецтву, бо саме воно може вилікувати страдницьку душу, відродити людину, змити з душі отруту).

  3. Виразне читання й аналіз вірша «Мій дух як ніч»:

MY soul is dark

My soul is dark – oh! quickly string

The harp I yet can brook to hear;

And let thy gentle fingers fling

Its melting murmurs o’er mine ear.

If in this heart a hope be dear,

That sound shall charm it forth again:

If in these eyes there lurk a tear,

“Twill flow, and cease to burn my brain.

But bid the strain be wild and deep?

Nor let notes of joy be first:

I tell thee minster, I must weep,

Or else this heavy heat will burst,

For it hath been by sorrow nursed,

And ached in sleepless silence long;

And now ’tis doom’d to know the worst,

And break at once – or yield to song.

Мій дух як ніч. О. грай скоріш!

Я ще вчуваю арфи глас,

Нехай воркує жалібніш

І тішить слух в останній час.

Як ще надія в серці спить,

Її розбудить віщий спів.

Як є сльоза, вона збіжить,

Поки мій мозок не згорів.

Але суворо й смутно грай,

Додай жалю в свій перший звук.

Молю тебе, заплакати дай,

Бо розпадеться серце з мук.

Воно в собі терпить давно,

Давно вже в ньому вщерть образ,

Як не поможе спів, воно

Од мук тяжких порветься враз!

  Переклад з англійської Володимира Самійленка

  4. Виразне читання й аналіз вірша «Прометей»:

 

        Прометей

Титане! Ув очах твоїх

Відбилось горе і тривоги

Земних життів, що гнівні боги

Погордно зневажали їх.

А що дістав за те, Титане?

Лиш скелю, коршака й кайдани,

Німе страждання, вічний бран,

Нестерпний біль роздертих ран,

Що духа гордому уймає…

Ти стогін, роджений одчаєм,

Душив у грудях, щоб той звук

Не виказав таємних мук,

Знімівши на устах, аж доки

Наглядач неба відлетить,

Щоб мук агонії й на мить

Боги не вгледіли жорстокі.

Ти боротьбу обрав, Титане,

В двобої волі і страждань,

Прийняв ти муки без вагань;

А небо мстиве, невблаганне,

І доля зла, - тиран глухий, -

І дух ненависті який

Істот собі на втіху творить,

І сам їх нищить, сам їх морить,

Дали тобі безсмертя в дар,

Та навіть ця, найважча з кар,

Твоєї волі не зламала.

Змогла добитись лиш проклять

Лють Громовержцева од тебе,

Та що йому готує небо,

Ти, віщий, не хотів сказать,

Хоч погляд твій сказав немало:

В нім вирок прозвучав, як грім,

І каяттям палив гірким,

Гнітив страхом, аж у правиці

Тремтіли в гніві блискавиці.

У тому твій небесний гріх,

Що людям зменшив ти страждання,

Що світлом розуму й пізнання

На боротьбу озброїв їх.

Хай доля зла тебе скувала,

Та виклик твій, борня зухвала,

Завзяття вогняне твоє,

Твій гордий дух і непокора,

Що їх і небо не поборе,

Для смертних прикладом стає.

Ти людству освітив дороги,

Ти – символ віри і тепла.

Як ти – сини людські півбоги,

Струмок ясного джерела.

Хай і провидить люд достоту

Нужденний пай свій: і скорботу,

І горе, і борні тягар,

І долю невідкличних мар, -

Та дух бунтарства – не покути –

Найважчі розбиває пута,

І волі людської снага,

У муках зрощена, в одчаї,

Надії й віри не втрачає,

Зухвало виклик зустрічає

І владно смерть перемага!

                Переклад з англійської Дмитра Паламарчука

Слово вчителя:

  В розмовах з товаришем Персі Біші Шеллі Байрон часто торкався міфу про Прометея – прекраснішого з героїв античності. Обидва задумали відтворити цей образ, обидва виконали задум: Шеллі написав драму, Байрон – вірш. Для обох Прометей був символом вільного людського духу й мучеництва, прийнятого заради людей. Але образи вийшли різними. У Шеллі це бунтівник, який рятує людей від рабської залежності, від страху. Урочистою нотою лунає фінал його гімну в ім’я самопожертви. А у Байрона?

 (Вірш)

Прометей Байрона уособлює гідність. І співчуття – він, титан, «не міг дивитися з презирством бога» на людські муки. І терпіння – розгніваний Зевс даремно добивався викликати у нього сльози.

  Він втілює безмежну мужність, а в певних відносинах – жереб людський; зберегти гідність у нещасті, не підкорятися, залишатися твердим у нескінченній боротьбі страждань і волі. Сам бунт такого Прометея стає його перемогою, сама смерть – його тріумфом.

V. Підсумок уроку.

Перевір свої знання:

1. Які поетичні жанри утвердилися в європейській літературі завдяки Байрону?

а) станси; б) сонети; в) елегії; г) «вірш на випадок».

2. Які основні мотиви лірики Байрона?

а) «світова скорбота»; б) щасливе кохання;

в) романтичний бунт; г) втеча від дійсності.

3. Ліричний герой поезії Байрона відображує світ:

а) думок і почуттів автора; б) почуттів лондонської аристократії;

в) мрій людства; г) думок і настроїв простого народу.

4. У вірші «Прометей» Байрон робить акцент на:

а) трагічній нескореності титана Зевсові;

б) духовній перевазі Прометея над його супротивниками;

в) несправедливості Зевса відносно Прометея – захисника простих людей;

г) необхідності наслідувати героїчний подвиг тираноборця.

Домашнє завдання: опрацювати матеріали підручника стор. 167 – 177; вивчити напам’ять вірш Байрона (за вибором учня).