А. Чехов. "Хамелеон"

Висміювання підлабузництва, самоприниження, чиношанування, малодушності

в оповіданні А. Чехова «Хамелеон»

Мета: продовжувати вчити учнів уважно читати художній твір, помічати авторські орієнтири, аналізувати та інтерпретувати оповідання; розвивати літературно-аналітичні навички школярів, критичне мислення, зв’язне мовлення; виховувати принциповість, розуміння важливості мати на все свою точку зору, нетерпиме ставлення до людей-хамелеонів.

Хід уроку

І. Фаза актуалізації

Учитель. Шановні шестикласники, сьогодні ми познайомимося ще з одним оповіданням А.П.Чехова «Хамелеон». Ідею твору автор підказав читачам у назві оповідання. То ж почнемо нашу роботу над оповіданням із з’ясування значення слова «хамелеон».

Семантична карта

Метод «Мозковий штурм»

Вчитель прикріплює до дошки ватман із зображенням незаповненої таблиці «Поліцейський наглядач. Яким ви його уявляєте?»

Обов’язки	Особистісні риси

Завдання. У своєму оповіданні А.П.Чехов зображує хамелеоном представника влади – поліцейського наглядача Очумєлова. Про Очумєлова ми поговоримо пізніше, а зараз я прошу подумати і висловити свою думку, що входить в обов’язки поліцейського наглядача і якими особистісними якостями він має володіти, щоб добре виконувати ці обов’язки?

Учні висловлюють свої варіанти відповідей, учитель заносить їх у таблицю.

Орієнтовне заповнення таблиці

Обов’язки Наглядає за порядком у місті. Не допускає вчинення злочинів. Вирішує спірні питання, розслідує злочини.	Особистісні риси
	Спостережливий, уважний, сміливий, авторитетний. Принциповий, чесний, непідкупний, незалежний, стоїть на позиціях закону, однаково ставиться до всіх людей, враховує всі обставини, справедливий, розумний, шанована людина.

Учитель. Отже, ви переконані, що людина, яка має владу, виконує обов’язки поліцейського наглядача, має бути чесною, незалежною, принциповою; вирішувати всі спірні питання з позиції закону та здорового глузду.

Давайте уважно прочитаємо оповідання Чехова «Хамелеон», щоб переконатися, що Очумєлов зовсім не відповідає портрету представника влади, який ви створили в своїй уяві.

ІІ. Фаза побудови знань

Метод «Спрямоване читання»

Учитель. Отже, зараз ви будете мовчки, «про себе» читати оповідання А.П.Чехова «Хамелеон».

Завдання. Будь ласка, прочитайте перші три абзаци оповідання та знайдіть відповідь на запитання: В яку пору року та період доби відбувається подія у творі?

Учні мовчки читають перші три абзаци оповідання.

Через базарну площу йде поліцейський наглядач Очумєлов у новій шинелі і з клуночком у руці. Услід за ним ступає рудий городовик з решетом, вщерть повним конфіскованого аґрусу. Навкруги тиша... На площі ні душі... Повідчинювані двері крамниць і шинків позирають на світ божий похмуро, як голодні пащі, коло них нема навіть жебраків.

- То ти кусатись, клятий? - чує раптом Очумєлов.- Хлопці, не пускайте, його! Нині не дозволено кусатися! Держи! А... а!

Чути собаче вищання. Очумєлов дивиться в той бік і бачить: з дров'яного складу купця Пічугіна, стрибаючи на трьох ногах і озираючись, біжить собака. За ним женеться чоловік у ситцевій накрохмаленій сорочці й розстебнутій жилетці. Він біжить за ним, і, подавшись тулубом уперед, падає на землю, й хапає собаку за задні лапи. Чути вдруге собаче вищання і крик: "Не пускай!" З крамниць висовуються сонні фізіономії, і скоро біля дров'яного складу, немов з землі вирісши, збирається натовп.

Зупинка

Обговорення

ü     Так у яку пору року відбувається подія? (Влітку, в липні. Про це свідчить аґрус в руках городовика).

ü     В який час доби ? (Вранці. У торговців «сонні фізіономії»).

ü     А вам не здається дивним, що вранці «на площі ні душі»? Як це можна пояснити?(Подія відбувається в маленькому провінційному містечку,  очевидно, в будній небазарний день).

ü     Давайте з’ясуємо ще одну дуже дивну річ. Чому Очумєлов у літню спеку в шинелі? (Шинель символізує владу, адже поліцейський наглядач Очумєлов, за його уявленнями, має виглядати поважно і грізно).

ü     Як ви гадаєте, звідки йдуть Очумєлов та городовик? Що значить «конфіскований аґрус» та клуночок в руках Очумєлова? (Очевидно, Очумєлов зранку приступив до своїх обов’язків. Можливо, аґрус конфіскований за незаконну торгівлю. А в клуночку хабар продуктами або речами).

Учитель. Отже, давайте узагальнимо наші спостереження. Подія відбувається влітку, в будній день в маленькому провінційному містечку, де проживає небагато жителів. За порядком у містечку слідкують поліцейський наглядач Очумєлов та городовик Єлдирін. Очумєлов – людина владна, чванлива, бере хабарі. Очевидно, його в містечку всі знають і бояться.

А зараз ми прочитаємо наступні три абзаци. Прослідкуйте, які почуття  виникають у вас до золотаря Хрюкіна та винуватця скандалу – білого хорта. Поміркуйте, яким чином автор викликає у вас такі почуття до цих героїв? Будьте готові зачитати вголос речення, що підтверджують вашу думку.

Учні мовчки читають наступні два абзаци оповідання.

-Начебто безпорядок, ваше благородіє!..- каже городовик.

Очумєлов робить півповорот ліворуч і простує до зборища. Біля самих воріт складу, бачить він, стоїть вищеописаний чоловік у розстебнутій жилетці і, піднявши догори праву руку, показує натовпові закривавлений палець. На півп'яному обличчі в нього ніби написано: "Ось я тобі дам, шельмо!" – та й самий палець має вигляд знамення перемоги. В цьому чоловікові Очумєлов упізнає золотаря Хрюкіна. В центрі натовпу, розчепіривши передні ноги й тремтячи всім тілом, сидить на землі сам винуватець скандалу – біле гостроморде хортеня з жовтою плямою на спині. В сльозавих очах у нього вираз туги й жаху.

Зупинка

Обговорення

ü Отже, які у вас виникли почуття до Хрюкіна? (Мені він не подобається, тому що у нього «напівп’яне обличчя». А ще мені він уявляється жорстокою  і нерозумною людиною).

ü Зачитайте речення, яке вплинуло на таке сприйняття образу Хрюкіна. («На півп'яному обличчі в нього ніби написано: "Ось я тобі дам, шельмо!" – та й самий палець має вигляд знамення перемоги». Мені уявляється Хрюкін непорядною людиною, яка насолоджується своєю владою над беззахисним собачам).

ü А що ви відчули до собача? (Мені його дуже шкода).

ü Яким чином автор змушує вас відчути це? (Автор описує тварину із співчуттям. Він не називає її «собака», «пес», а вживає пестливе слово «хортеня».  «В сльозавих очах у нього вираз туги й жаху». Це вираз людських почуттів, і це сприймається як  протилежність виразу п’яного і жорстокого обличчя Хрюкіна. Можливо, автор і прагне, щоб читачі помітили цю протилежність: тварина, в очах якої людські почуття, викликає співчуття, а людина, в якій так мало людського, викликає спочатку неприязнь, а потім відразу. Ці образи створені за принципом антитези).

Учитель. Так, з цим не можна не погодитися. Особливо з огляду на те, як розгортатимуться події далі.

Завдання. Прочитайте наступні три абзаци. Поміркуйте над особливостями мови Хрюкіна та Очумєлова. Сформулюйте свої ідеї щодо того, чому у розповіді Хрюкіна так багато трикрапки та чому у мові Очумєлова переважають окличні речення. 

Учні мовчки читають наступні три абзаци оповідання

– З якої це нагоди тут? - питає Очумєлов, врізаючись у натовп.- Чому тут? Це ти навіщо палець?.. Хто кричав?

– Іду я, ваше благородіє, нікого не займаю...- починає Хрюкін, кашляючи в кулак,- про дрова з Митрієм Митрійовичем, і раптом це стерво з доброго дива за палець... Ви мені пробачте, я людина, котра робоча... Робота в мене дрібна. Нехай мені заплатять, бо я цим пальцем, може, з тиждень не поворухну... Цього, ваше благородіє, і в законі нема, щоб від тварюки терпіти... Якщо кожен кусатиметься, то краще й не жити на світі...

– Гм! Гаразд...- каже Очумєлов суворо, кашляючи й ворушачи бровами.- Гаразд... Чий собака? Я цього так не залишу. Я покажу вам, як собак розпускати! Пора звернути увагу на таких панів, що не бажають підкорятися постановам! Як оштрафують його, мерзотника, то він дізнається в мене, що означає собака і всяка інша бродяча худоба! Я йому нажену холоду!.. Єлдирін,- звертається наглядач до городовика,- дізнайся, чий це собака, і складай протокол! А собаку знищити треба. Негайно! Він, напевно, скажений... Чий це собака, питаю?

Обговорення

ü    Які у вас виникли ідеї щодо використання автором трикрапки у розповіді Хрюкіна? (Можливо, саме так автор підказує читачам, що та історія, яку розповідає Хрюкін, це суцільна брехня. Ось чому герой запинається, вигадуючи все на ходу. Він почувається дуже невпевнено).

Учитель. Дуже добре, що ви так зрозуміли вживання цього розділового знаку. Це справді авторська підказка уважним читачам – не вірте Хрюкіну, він все вигадує, а насправді все було зовсім по-іншому.

Ви відчули брехню Хрюкіна, але, дивно, що її не відчув Очумєлов, адже ви говорили, що поліцейський наглядач має бути дуже уважним і спостережливим.

ü  Які у вас є версії, щодо окличних речень у мові Очумєлова? (Очумєлов не хоче помічати брехні Хрюкіна, тому що у нього з’явився привід продемонструвати свою владу. Тому він кричить, погрожує. Така поведінка у його стилі).

Завдання. Читаємо далі наступні п’ять абзаців. Поміркуйте, чому автор дав своєму героєві прізвище Хрюкін. А ще спробуйте пояснити, що означає художня деталь  – Очумєлов знімає пальто.

Учні мовчки читають наступних п’ять абзаців оповідання

– Це, здається, генерала Жигалова! – каже хтось із натовпу.

– Генерала Жигалова? Гм!.. Зніми-но, Єлдирін, з мене пальто... Страшенно жарко! Мабуть, що на дощ... Одного тільки я не розумію: як він міг тебе вкусити? - звертається Очумєлов до Хрюкіна.- Хіба він дістане до пальця? Він маленький, а ти ж он який здоровило! Ти, мабуть, розколупав пальця цвяшком, а потім і спала тобі на думку ідея, щоб здерти. Ти ж... відомий народ! Знаю вас, чортів.

– Він, ваше благородіє, цигаркою йому в морду для сміху, а він, не бувши дурний, і хапнув... Дурнувата людина, ваше благородіє!

– Брешеш, сліпий! Не бачив, то, виходить, навіщо брехати? Їх благородіє розумний пан і розбирають, якщо хто бреше, а хто по совісті, як перед богом... А якщо я брешу, то нехай мировий розсудить. У нього в законі сказано... Нині всі рівні... У мене в самого брат у жандармах... щоб ви знали...

- Не базікай!

Зупинка

Обговорення

ü  Які ваші ідеї щодо прізвища Хрюкін? (Золотар учинив із собачкою по-свинському. Так нормальні люди не поводяться з тваринами. Звідси – Хрюкін).

ü  А що, на вашу думку, значить ця художня деталь – зняте пальто Очумєлова? (Такою деталлю Чехов підкреслює схвильований стан свого героя, якого аж у жар кинуло, коли він дізнався, що господар собачки, яку він хотів знищити, генерал Жигалов. А, можливо, це ще одна авторська підказка: Очумєлов – хамелеон. Змінюються обставини – і він змінює, знімаючи шинель, як ящерка, «забарвлення». Адже шинель, мабуть, різниться кольором він мундиру ). 

ü  Як змінилося відразу ставлення Очумєлова до Хрюкіна і до тієї історії, яка з ним трапилася? (Очумєлов висловлює сумніви, що все сталося так, як це описав Хрюкін. Тепер його симпатії на боці генералового собача: «Він маленький, а ти ж он який здоровило!»)

Завдання. Дочитайте оповідання до кінця. Підрахуйте, скільки разів змінюються погляди Очумєлова. Від чого це залежить? Як залежно від ситуації Очумєлов називає собаку? 

Учні  читають оповідання до кінця.

- Ні, це не генеральський...– глибокодумно зауважує городовик.– У генерала таких нема. У нього все більше лягаві.

- Ти це напевно знаєш?

- Напевно, ваше благородіє...

- Я й сам знаю. У генерала собаки дорогі, породисті, а це – чорт знає що! Ні шерсті, ні вигляду... стерво, та й годі. І отакого собаку тримати? Де ж у вас розум? Якби трапився такий собака в Петербурзі чи в Москві, то, знаєте, що було б? Там не подивилися б на закон, а вмить - не дихай! Ти, Хрюкін, постраждав і діла цього так не залишай... Треба провчити! Пора...

- А може, і генеральський...– думає вголос городовик.– На морді не написано... Оце якось у дворі в нього такого бачив.

-Звісно, генеральський! - каже голос з натовпу.

- Гм... Надінь-но, брат Єлдирін, на мене пальто... Щось вітер подув... Морозить... Ти одведеш його до генерала й спитаєш там. Скажеш, що я знайшов і прислав... І скажи, щоб його не випускали на вулицю... Він, може, дорогий, а якщо кожна свиня йому в ніс цигаркою тикатиме, то може й зіпсувати. Собака - ніжна тварина... А ти, бовдуре, опусти руку! Нема чого свого дурного пальця виставляти! Сам винен!..

- Кухар генеральський іде, його спитаємо... Гей, Прохоре! Ходи-но, голубе, сюди! Поглянь на собаку... Ваш?

- Вигадав! Таких у нас зроду не було!

- І питати тут довго нема чого,- каже Очумєлов.- Він бродячий! Нема чого тут довго балакати... Якщо сказав, що бродячий, виходить, бродячий... Знищити - от і все.

- Це не наш,- каже далі Прохор,- Це генералового брата, що оце приїхав. Наш не охочий до хортів. Брат їхній охочий...

- Та хіба братик їхній приїхали? Володимир Іванович? - питає Очумєлов, і все обличчя його ясніє від розчулення.- Ох, ти, господи! А я й не знав! Погостювати приїхали?

- В гості...

 - Ох, ти, господи... Скучили за братиком... А я ж і не знав! То це їхній собачка? Дуже радий... Візьми його... Собаченятко нічого собі... Метке таке... Хап цього за палець! Ха-ха-ха... Ну, чого тремтиш? Ррр... Рр... Сердиться, шельма... цуцик отакий.

Прохор кличе собаку і йде з ним від дров'яного складу. Натовп регоче з Хрюкіна.

- Я ще доберуся до тебе! - погрожує йому Очумєлов і, запинаючись шинеллю, іде собі далі базарною площею

Обговорення

ü    Скільки разів ви нарахували в прочитаному тільки-но фрагменті змін ставлення Очумєлова до події та її учасників? (Чотири, залежно від того, кого вважав Очумєлов господарем собаки).

ü    Як залежно від ситуації він говорить про собаку? («Ні шерсті, ні вигляду… стерво, та й годі»; «ніжна тварина»; «бродячий»; «собачка, собаченятко, цуцик отакий»).

ü     Цікаво почути ваші думки щодо того, чому своєму героєві, поліцейському наглядачу, який, мов хамелеон, пристосовується до обставин і змінює свої погляди, автор дав прізвище Очумєлов? Обміркуйте це. Об’єднайтеся в пари. Обміняйтеся думками.

Метод «Обміркуйте. Об’єднайтеся в пари. Обміняйтеся думками»

Представники пар висловлюють свої міркування.

 Орієнтовні версії. Можливо, у цьому прізвищі – ставлення Чехова до свого героя, який  ніби «очумел» (російською мовою), очманів, тобто поводиться неадекватно: то погрожує знищити собаку, то трохи не цілує її.

А, можливо, це читачу «очуметь можно» (російською мовою), тобто пережити велике потрясіння від усвідомлення того, які «хамелеони» мають владу над людьми, вирішують їхні долі.   

Учитель. Усі ваші версії дуже гарні, і вони мають сенс. Та я хочу, щоб ви поміркували над однією гіпотезою, яку висувають учені щодо значення прізвища Очумєлов.   Вони стверджують, що це прізвище походить від слова «чума». А ви, очевидно, знаєте, яке страшне і заразне це захворювання.

«Очумєлов» – значить хворий. Чехов викриває природу його хвороби – пристосування (до одних людей ставиться презирливо, зверхньо; перед іншими плазує), відсутність власної позиції, продажність, хабарництво, нечесність, зневажливе ставлення до своїх обов’язків. Найстрашніше те, що ця хвороба дуже заразна, вона може поширитися на все суспільство.

Запитання для уважних читачів. Хто був уважним читачем і помітив, що жителі містечка, яке описує Чехов, уже хворі на ту хворобу, яку поширює Очумєлов?  (В кінці оповідання А.Чехов пише «Натовп регоче з Хрюкіна». Але чому з Хрюкіна? Адже сміятися він мав із Очумєлова! Ні, поведінку поліцейського наглядача люди сприймають як нормальне явище; вона не викликає  ані їхнього осуду, ані сміху. Це значить лише одне – суспільство хворе, і пристосовуватися до обставин, змінювати свої погляди залежно від того, вигідно це чи ні, – це звичний принцип життя багатьох людей).

ІІІ. Фаза «Консолідація»

Рефлексія

ü  Чи було вам смішно, коли ви читали оповідання? Що здалося найсмішнішим? Який, на вашу думку, різновид комічного використовує автор (гумор чи сатиру)?

Учитель. Так, Чехов сатирично зображує, тобто викриває ганебне явище, яке характерне для багатьох людей, – відсутність власної думки і позиції,  пристосування  до обставин.

«Коло думок»

ü  Як ви гадаєте, змінювати погляди, переконання залежно від обставин та власної вигоди  – це дуже погана якість людини? Що в цьому поганого?

ü  А якщо змінює свої погляди представник влади (наприклад, міліціонер, суддя, міністр, депутат, президент) – наскільки це небезпечно для суспільства?  До чого це може призвести?

Вправа «Незакінчене речення»

А тепер подумайте про своє власне ставлення до того явища, яке описав Чехов у своєму оповіданні. Хто бажає закінчити речення: «Я ніколи не буду «хамелеоном», тому що…»

Учитель. Чехов був переконаний: «тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, яка вона є».

Вправа «Мікрофон»

ü  Які ваші передбачення, людина-хамелеон, прочитавши оповідання А.П.Чехова «Хамелеон», захоче змінитися, щоб стати кращою?

ІV. Домашнє завдання. Напишіть лист другові «Прочитай оповідання А.П.Чехова «Хамелеон», щоб стати кращим»; складіть сенкани про літ. героїв оповідання; складіть скорботний лист щодо персонажів. (за вибором учнів).