Запропоновані матеріали
мають на меті узагальнити відомості школярів про науково-фантастичну літературу,
популяризувати творчість видатних діячів цього жанру: Айзека Азімова, Рея
Бредбері, Антуана де Сент-Екзюпері, Олександра Гріна.
Подані матеріали
рекомендуються для проведення засідання в літературному салоні, хоча можливе
їхнє використання на уроках світової літератури в 6, 7 класах та окремих
позаурочних заходах.
Вступне слово вчителя:
Сьогодні літературний
салон радо відчинив двері всім любителям фантастичної літератури.
Хто з присутніх у залі не
мріяв подорожувати безмежним космічним простором, пізнати невідомі світи,
відчути справжні почуття захоплення, страху, радості…
Так було завжди з того
часу, коли з’явилися перші люди. Світ дивних уявлень й образів знайшов своє
втілення в різноманітних релігіях різних народів, у міфології. Фантастика втілилась
в образах билинних богатирів, розквітла в казках народів світу: Баба Яга, килим-літак,
русалки, гноми, джини та інші.
З розвитком науки і
техніки у літературі з’являється науково-фантастичний жанр, який поєднав
мистецтво, велику уяву та науку. Він допоміг, спираючись на наукові гіпотези,
спрогнозувати майбутнє.
Можна позаздрити
письменникам-фантастам. Це незвичайні люди! Вони самі, живучи у світі постійних
див, прагнуть подарувати своїм читачам можливість зазирнути у цей світ,
захопитися ним, жити ним, вдосконалювати його.
Це, мабуть, про таких
людей говорить у поетичних рядках Дмитро Голубков:
Человек, как
звезда рождается
Средь неясной, тревожной млечности,
В бесконечности начинается
И кончается в бесконечности.
Поколеньями созидается
Век за веком земля нетленная.
Человек, как звезда, рождается,
Чтоб светлее стала вселенная.
Прийшов час назвати й самих
«винуватців» нашої зустрічі. Це славетні особистості, видатні діячі літератури.
А говоритимемо ми про них ще й тому, що вони цьогорічні ювіляри.
В цьому році відзначається 130 річниця від дня
народження видатного російського письменника Олександра Гріна, 110 річниця від
дня народження видатного французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері,
90-річчя легендарних американських письменників Айзека Азімова та Рея Бредбері.
Саме феномену
популярності цих людей ми й присвячуємо сьогоднішнє засідання.
Виступ першої групи:
Літературознавець:
«Это писатель замечательный, молодеющий с
годами. Его будут читать многие поколения после нас, и всегда его страницы
будут дышать на читателя свежестью такой же, как дышат сказки». (М. Шагинян)
Ведучий :
Фантастика російського
письменника О. Гріна просякнута світлим, романтичним світосприйняттям.
Неіснуючі міста, невідомі
моря, дивні зустрічі героїв, що мають незвичайні імена, сповнені поезією,
знайденою у реальному житті.
Літературознавець:
«Александр Грин -
писатель солнечный и, несмотря на трудную судьбу, счастливый, потому что через
все его произведения победно проходит глубокая и светлая вера в человека, в
добрые начала человеческой души, вера в любовь, дружбу, верность и
осуществимость мечты».
(В. Кетлинская)
Біограф 1:
Життя письменника було
важким, часом майже безпросвітним. Воно, здавалося, робило все, щоб вбити в
ньому романтичні ідеали, душу його зробити черствою й озлобленою. В 1896 році
після закінчення Вятського міського училища Олександр поїхав до Одеси. Шукаючи
роботу, довелося бродяжничати. Потім перепробував різні професії: матрос,
рибалка, чорно робочий, лісоруб, золотошукач на Уралі. Був солдатом-дезертиром,
втікав із в’язниці, за революційну діяльність знову був заарештований. Перебував
у в’язниці посиленого режиму. За амністією був звільнений у 1905 році, а у 1906
році знову арешт та 4-річне заслання. У засланні пробув лише 3 дні: напоїв
наглядачів і втік. За чужим паспортом переїздить до Москви. Тут починається
його літературна стезя, теж не завжди пряма й рівна.
Але до кінця своїх днів
Грін залишався мрійником, зберіг чистоту почуттів, добрі очі й дитячу посмішку.
Біограф 2:
У травні 1924 Олександр Степанович переїхав до Криму. Йому хотілося жити у тиші, поблизу
улюбленого моря. Це середовище давало йому можливість вигадувати свої твори.
Кращі творчі роки О.
Гріна пройшли у Феодосії по вулиці Галерейній, 10. Сьогодні за цією адресою
знаходиться Меморіально-літературний музей О. С. Гріна, відкритий 9 липня 1970
року.
Екскурсовод:
Аби краще зрозуміти
письменника, наблизитись до таємниці його творчості, ми запрошуємо вас до «міста
ніжних акварельних тонів», до Феодосії, до будиночку, де народжувалося диво.
Ця одноповерхова будівля
привертає увагу гостей міста своїм дивовижним зовнішнім виглядом, морською
екзотикою – судовий якір зі штоком,частина фок-мачти, поруч звисає ліхтар.
Оформлення незвичайне, стилізоване під старовинний вітрильний корабель. Автор
проекта художнього оформлення музею –заслужений діяч мистецтва Росії художник С.
Г. Бродський.
Зали музею – це невеличкі
кімнати-каюти з дивними назвами: «Каюта мандрів», «Кают-компанія кліпера»,
«Ростральна», «Каюта капітана Геза», «Корабельна бібліотека».
Романтичне оформлення
музею допомагає численним відвідувачам краще зрозуміти життя письменника, духовне
життя його безсмертних героїв.
Панно із зображенням
корабля, різноманітні моделі суден, глобус, яскрава шарманка, морські карти,
полички з книгами, кораловим кущем, барометр, підзорна труба, капітанський
кашкет… Здається, що володар усього цього неподалік, він з нами.
Надовго зупиняються гості
біля великої рельєфної мапи-панно вигаданої країни Грінландії. На ній відомі
нам із творів Гріна назви міст, островів, проливів. Тут розгортається дія
«Пурпурових вітрил», «Тої, що біжить хвилями», «Джессі й Моргана» та інших.
Ведучий:
Цікаво завітати до кімнат
музею, та не кожному поталанить побувати тут. Більш доступно кожному прочитати
твори Олександра Гріна. Читати й мріяти про прекрасне, вчитися з них мужності
та радості життя.
Виступ другої групи:
Ведучий 1:
Його звали Антуан
Жан-Батіст Марі Роже де Сент-Екзюпері. У дитинстві – Тоніо. Товариші назвали
його з любов’ю
Сент-Екс.
У родині його називають
Король Сонця через біляве волосся. Товариші прозвали Антуана лічильником зірок,
тому що погляд його був завжди звернутим до неба.
В дійсності він був
Маленьким принцом, завжди радісним і безстрашним.
Ведучий 2:
В 1909 році Антуан та його
брат вступили до єзуїтського коледжу Сент-Круа в Мане, пізніше їх перевезли до
коледжу в Монгре. А в 1912 році в житті Антуана відбулася дуже важлива подія –
відомий авіатор Жуль Ведрін узяв його з собою в політ на літаку. У
Сент-Екзюпері з’явилася мрія стати пілотом. Закінчивши коледж, він поїхав до
Парижа, мріючи вчитися на військового моряка, але не витримав іспит і невдовзі
став студентом Академії мистецтв, вивчає архітектуру.
Ведучий 3:
Двадцятирічний Екзюпері
мріяв жити змістовно, займатися цікавою і корисною діяльністю, а в середовищі
аристократів-нероб цього не досягти. Саме тому і наважується юнак на рішучий
крок: полишає академію, добровільно йде в армію – записується у винищувальну
авіацію. Цей вибір і визначив долю Антуана, збулася його дитяча мрія – він стає
льотчиком.
Авіація назавжди входить
у життя Сент-Екзюпері. Незабаром він дістає права цивільного льотчика, трохи
згодом – військового, закінчує офіцерські курси, і восени 1922 року він уже
молодший лейтенант. Закінчивши курс вищого пілотажу, Екзюпері – технічний
директор французької авіакомпанії. Та ця служба його не захоплює, а
необхідність командувати своїми товаришами просто гнітить. «Єдина моя втіха –
польоти», - пише він.
Ведучий 4:
Його невтомно вабить
літак, але так само вабить і перо – праця письменника. Антуан де Сент-Екзюпері
хоче розповісти про свої відчуття пілота, про прекрасну планету Земля. З-під
його пера виходять «Південний поштовий», «Нічний політ», «Планета людей»,
«Маленький принц».
Антуан багато подорожував
по всьому світу спочатку у справах авіакомпанії, пізніше – як журналіст. Із
цією метою він побував у Москві та Іспанії. Неодноразово він підкорював
повітряні простори і при цьому не раз зазнавав аварій.
Ведучий 5:
Під час Другої світової
війни Сент-Екзюпері знову стає військовим льотчиком. Після капітуляції Франції
він залишає батьківщину й живе в Нью-Йорку. «Я зобов’язаний брати участь у цій
війні. Все, що я люблю, - під загрозою. Я хочу битися, мене змушує до цього
любов і моя внутрішня релігія. Я не можу залишатися в стороні».
30 червня 1944 року Сент-Екзюпері
здійснює свій останній, восьмий бойовий політ. Цього разу він мав летіти над
місцями, де минуло його дитинство. Він прийшов на аеродром, коли ще тільки
сходило сонце. Друзі допомогли йому одягти важкий комбінезон і влізти в
маленьку кабіну. Екзюпері, всміхаючись, помахав їм рукою і ввімкнув мотор…
Настав час повернення.
Товариші у тривожному чеканні слідкують за стрілкою годинника, підраховують: у
Сент-Екза залишилося пального на годину, півгодини, чверть години…, й в 14.30
зрозуміють, що надій на повернення Екзюпері немає. І тоді командир ескадрильї
дає наказ одному з льотчиків: «Ви виконаєте завдання, доручене майорові де
Сент-Екзюпері…».
Ведучий 6:
Тривалий час ніхто не
знав, де загинув цей відважний Маленький принц. Місцем його вічного спочинку
стала Планета Земля.
І лише в 1998 році в морі
поблизу Марселя французький рибалка Жан-Клод Б’янко виявив місце катастрофи: у
сіті з рибою він випадково знайшов браслет, на якому було вигравіювано ім’я
письменника, ім’я його дружини та нью-йоркську адресу видавця, що видав
«Маленького принца». У травні 2000 року пірнальник Люк Ванрель заявив, що на
глибині 70 метрів виявив уламки літака, що, можливо, належав Сент-Екзюпері.
Уламки літака були розсіяні на ділянці довжиною в кілометр й шириною в 400
метрів. Майже зразу французький уряд заборонив будь-які пошуки в цьому районі.
Спеціалісти підняли фрагменти літака. Один із них виявився частиною кабіни
пілота, зберігся серійний номер літака: 273–L.За американськими військовими
архівами вчені порівняли всі номери літаків, що зникли в цей період. Так виявилося,
що бортовий серійний номер 273–L відповідає літаку, яким керував Антуан де Сент-Екзюпері.
Так було розкрито ще одну
таємницю. А на планету Земля продовжує спрямовувати свій погляд Астероїд 2578 –
Сент-Екзюпері, відкритий астрономом Тетяною Смірновою 2 листопада 1975 року під
номером «В612».
Виступ третьої групи:
Літературознавець:
“Я можу творити і
творитиму”. Таких людей… десять тисяч, і вони сприяють технічному прогресові…
Слова, винесені епіграфом до нашої розповіді про Айзека Азімова, взяті з його
оповідання «Фах». Вони, на нашу думку, дають можливість пізнати сутність самого
автора.
Надзвичайний інтерес у
читачів викликає все, що створив у своїй уяві та описав Айзек Азімов. Настільки
ж цікаве і життя письменника.
Біограф 1:
Відомо, що народився 2
січня 1920 року в містечку Петровичі Могилевської губернії в Білорусії. У 1923
році родина переїздить до Брукліна. Тут і починаються дива: в 5 років Айзек
пішов до школи, після закінчення десятого класу вступив до коледжу, але через
рік той закрився; Азімов поступив на хімічний факультет Колумбійського
університету в Нью-Йорку, де й одержав у 1939 році ступень бакалавра, а в 1941
році – магістра по хімії та вступив до аспірантури. В 1942 році він припиняє
навчання, їде до Філадельфії, щоб працювати хіміком на Філадельфійські
судноверфі для армії. Разом з ним там же працював письменник-фантаст Роберт
Хайнлайн.
Біограф 2:
Після служби в армії
Айзек повернувся до Нью-Йорка та продовжив навчання. У 1948 році закінчив
аспірантуру, одержав ступінь доктора філософії і поступив у постдокторат як
біохімік. У 1949 році він влаштувався викладачем на медичний факультет
Бостонського університету, де в грудні 1951 року став асистентом, а в 1955 році
– асоційованим професором. У 1958 році університет перестав йому оплачувати
роботу, але до цього моменту його доходи як письменника значно перебільшували
університетську зарплатню. В 1979 році Айзеку Азімову було присвоєне звання
повного професора.
Літературознавець:
Всі ці досягнення з’явилися завдяки життєвому кредо: «Життя буде нудним, якщо людина
зупиниться на досягнутому». Азімов неодноразово заявляв, що робота для нього
задоволення.
Писати Айзек розпочав в
11 років. Він почав писати книжку про пригоди хлопчиків, що жили в маленькому
містечку. Написав 8 глав та й покинув. Але трапився цікавий випадок: переказ
змісту глав сподобався другу Айзека. Той попросив дати почитати цю книжку. З
цієї миті Айзек зрозумів, що володіє даром письменника, і став серйозно
ставитись до своєї літературної діяльності.
Одна за одною з’являлися
нові книги. Згодом їх вже нараховувалося 467! З цього приводу американський
фантаст Артур Кларк навіть жартував: ніби автор має 4 електромашинки і відразу
друкує 4 книги двома руками й двома ногами.
Письменник намагався про
всі наукові досягнення розповісти читачам у доступній формі, застерігаючи при
цьому. На думку Азімова, людина здатна на великі відкриття, але ці відкриття
можуть їй зашкодити. Автор циклу творів «Я, робот», циклу творів про космос
хоче, щоб люди пам’ятали про негативні наслідки технічного прогресу, не
забували мораль. Поле діяльності для людини безмежне, але один неправильний
крок , людська самовпевненість можуть привести до катастрофи.
Виступ
четвертої групи:
Ведучий
1:
«Я не люблю машини. Я ненавиджу Інтернет, ненавиджу
компьютери. Вони заважають нам жити, вони відбирають наш час. Люди багато
працюють за компьютерами, вони занадто багато базікають, замість того, щоб
слухати й чути одне одного».
Ось такий він Рей Дуглас Бредбері!
Ведучий
2:
А
ще він сам розповідає про свою родину, навчання та світ захоплень так: «Жюль
Верн був моїм батьком. Веллс – мудрим дядьком. Едгар Алан По доводився мені
двоюрідним братом, він, як кажан, мешкав в нас на темному горищі. Флеш Гордон
та Бак Роджерс – мої брати і товариші. Ось і вся моя рідня. Ще додам, що моєю
матір’ю, скорш за все, була Мері Воллстонкрафт Шеллі, авторка «Франкенштейна».
Біограф:
Насправді
ж Рей Бредбері народився 22 серпня 1920 року в техаському містечку Вокіган,
неподалік від Чикаго. Змалку хлопчика оточували любов та турбота близьких, тому
дитинство для Рея стало золотою порою, а родина – самим дорогим у житті.
У
1934 році родина Бредбері переїздить до Лос-Анжелесу, де Рей проживає й по
сьогодні. Вже в 12 років Рей знав, що стане письменником й наполегливо
приближав свою мрію. У 1938 році з’являється перше оповідання «Дилема
Холлербокена», з якого і починається Бредбері-фантаст. У 1950 році було
опубліковано перший значний твір – «Марсіанські хроніки», потім повість «451
градус за Фаренгейтом». У подальшому його слава росла до світової. А йому було
тоді лише 33 роки.
Літературознавець:
Загалом
Рей Бредбері автор понад 800 творів різних жанрів. Найбільш відомі з них:
«Ілюстрована людина», «Жовтневий край», «Машина радості», «Далеко на північ»…
У
всіх творах Рея Дугласа Бредбері звучить застереження від жахів атомної війни,
гонитви за наживою. Цивілізація робить людину черствою, байдужою. У людини не вистачає
часу на захоплення прекрасним, вона женеться за матеріальними благами,
комфортом, а це породжує бездуховність людини, спричиняє занепад суспільства.
Сам
Рей Бредбері стверджує: «Майбутнє створюється нами тапер. Кожної хвилини, яку
ми проживаємо, нам надається можливість творити його». Сам він наполегливо
будує майбутнє.
Ведучий
3:
17
листопада 2004 року Джордж Буш нагородив Рея Бредбері вищою нагородою уряду США
- “Національною медаллю мистецтв” –, передбаченою для діячів мистецтва, які
зробили “видатний внесок” у розвиток американської культури.
Ведучий
4:
1
квітня 2002 року на Алеї слави в Голівуді було урочисто відкрито Зірку Рея
Бредбері. Його твори не раз ставали сюжетами для кінофільмів, тому саме так
було відзначено його внесок у розвиток кінематографа. «Це місто завжди надихало
мене, і я щасливий, що відтепер назавжди залишуся його частиною», - заявив
Бредбері на церемонії відкриття своєї Зірки, що стала на Алеї слави 2193-ю.
Можна
хіба що додати, що зараз Бредбері живе в Лос-Анджелесі, плідно працює і далі
дивує світ талантом, дитячою душею, правдивістю.
А
ще мріє полетіти на Марс! Ось такий він письменник-фантаст!
Заключне
слово вчителя:
«Світ
нудний для нудних людей», - говорив Р. Стівенсон. Сьогодні ви мали можливість
переконатися в цьому ще раз. Талант представлених письменників незвичайний і
багатогранний. Кожен твір письменників пов’язаний з реальним життям, кожен
їхній герой – це часинка самого автора. Олександр Грін, Антуан де
Сент-Екзюпері, Айзек Азімов, Рей Бредбері зробили спробу зазирнути в майбутнє,
в нові незвідані світи, допомогти людині усвідомити, на скільки вона готова до того,
щоб узяти на себе відповідальність за збереження всіх досягнень, вироблених
людською цивілізацією за тисячі років її існування.
Тож
читайте їхні твори, прислухайтеся до їхньої мудрості, фантазуйте, не забуваючи
про реальність.
Презентація
Презентація
Список
використаних джерел:
1.
Словарь литературоведческих терминов. Ред.-сост.: Л.
И. Тимофеев и С. В. Тураев. М., «Просвещение», 1974.
2.
Азімов Айзек. Кінець Вічності: Вибр. Твори:/Пер. З
англ. – К.: Дніпро. 1990.
3.
Бредбери Рей. Время, вот твой полёт: Сборник научно-фантастических
рассказов/Сост. Р. Рыбкин;
Предисл. Автора. – М.: Дет. Лит., 1991.
4.
В мире фантастики: Сб. статей и очерков о
фантастике/Сост. А. Кузнецов. – М.: Мол.гвардия, 1989.
5.
Грин А. С. Алые
паруса/Послесл. В. И. Положия. – К.: Рад шк., 1985.
6.
Зарубіжна література. Практичний довідник: - Харків:
ФОП Співак Т. К., 2010.
7.
Зарубіжна література/ газета. - № 8. 2005.
8.
Моруа Андре. Литературные
портреты. – М., 1970.
9.
Сент-Екзюпері Антуан.
Планета людей. Маленький принц/З малюнками автора. Пер. з франц. – Львів: Вища
освіта, 1981.
10.
http://ru.wikipedia.org/wiki/1929_%D0%B3%D0%BE%D0%B4
11.
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%B9%D1%85%D0%B5%D0%B
12.
http://raybradbury.ru/video-stage/video/
13.
http://ru.wikipedia.org/wiki/Грин_Александр
14.
http://ru.wikipedia.org/wiki/Азимов_Айзек
Комментариев нет:
Отправить комментарий